Чеслав Мілош (30 червня 1911 р., с. Шетенйе, Кедайняйський район, Литва - 14 серпня 2004 р., Краків) ) - польський поет, перекладач, есеїст. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1980 року. Почесний доктор університетів США, Польщі, Литві, Італії, почесний громадянин Літви та Кракова.
Навчався в Університеті Стефана Баторія у Вільно на гуманітарном відділенні, потім на відділені прав та соціальних наук. Після отримання диплому Мілош поїхав до Парижа як стипендіат Фундації національної культури. В 1937 році переїхав до Варшави, де працював радіожурналістом.
Після початку Другої світової війни побував в Румунії, Вільно, потім повернувся до Варшаві, де став членом редакції журналу “Творчість”. Після Варшавського повстання жив в Кракові. В 1945 - 1951 роках працював в дипкомісії — спочатку в польськім консульстві в Нью-Йорку, потім на посадах аташе по культурі ПНР в Вашингтоні та першого секретаря посольства в Парижі.
В 50-ті роки жив в Парижі, співпрацюючи з журналом “Культура”. В 1960 році за запрошенням університетів Каліфорнії та Індіани переїхав до США до Берклі, де викладав на відділенні слов'янських мов та культур в Каліфорнійському університеті. В 1976 році отримав стипендію Гуггенхайма, в 1977 - звання почесного доктора Мічіганського університету в Анн-Арбор, в 1978 — Нейштадтську літературну премію.
В 1981 році Мілош приїхав до Польщі, де отримав звання почесного Люблінського католицького університету. В 1981 - 1982 роках читав курс лекцій з сучасної поезії в Гарвардському університеті. В 1983 році письменник знову приїжджає до Польщі. В 1992 році отримав звання почесного доктора каунаського Університету Вітаутаса Великого.
Так виглядала площа Ринок у Львові 30 червня 1941 року
30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (Б) під проводом Степана Бандери проголосила Акт відновлення Української Держави. У цей день у місто увійшли німецькі війська. Керівником українського уряду став один із керівників ОУН Ярослав Стецько. Але проголошена відновлена Українська Держава проіснувала лише 10 днів. Адольф Гітлер рішуче виступив проти проголошення незалежності України і німецька влада арештувала керівників українських націоналістів.
29 червня 1941 року радянські війська і загони НКВС залишили Львів із тисячами замордованих людей по тюрмах, пограбованими помешканнями і установами.
30 червня о 4:30 ранку у Львів першим увійшов батальйон «Нахтігаль» (перший іноземний легіон Вермахту), що складався переважно з українців. Загалом це було 330 вояків на чолі з командиром Романом Шухевичем. Він знайшов закатованим у в’язниці свого брата Юрія.
За кілька годин після вояків на вантажівці з Перемишля прибула група оунівців, у тому числі і Ярослав Стецько, уповноважений Українським національним комітетом проголосити незалежність України.
«Група ОУН прибула на радянській машині і водій був червоноармійцем-військовополоненим, якого німці відпустили, і цей солдат привіз групу до Львова. Оунівці приїхали на площу перед Собором Юра. Туди ж прийшов і один із підрозділів «Нахтігаль», який вишикувався між собором і митрополичою палатою. На розмову до митрополита Греко-католицької церкви Андея Шептицького пішов Ярослав Стецько, який дезінформував митрополита, повідомивши, що буде проголошення Української Держави, а митрополит запитав, чи це узгодили з іншими партіями, чи це лише оунівська справа, а Стецько обманув, сказавши, що контактують з іншими. Потім він написав лист до гетьмана Павла Скоропадського, до тодішнього керівництва УНР в діаспорі. Вони його підтримали, але йшлося про інші партії, які у цей момент не знали про проголошення. Тобто постфактум, намагалися виправити ситуацію. Митрополит благословив проголошення Української Держави і представником церкви на зборах призначив єпископа Йосифа Сліпого».
Оунівці подали митрополитові на підпис звернення, в якому віталось німецьку армію і висловлювалася підтримка уряду Ярослава Стецька. Кілька годин керівництво ОУН переконувало митрополита підписати звернення, бо, в іншому разі, якщо він не підтримає Українську Державу, то німецька влада теж не погодиться на це.
Глава УГКЦ Андрей Шептицький вимагав від нової встановленої влади однакового трактування для всіх мешканців, не дивлячись на національну і релігійну приналежність. А окрім українців, тут проживали поляки і євреї. Також Андрей Шептицький, можливо, і не знав про розкол в ОУН, бо це було в Кракові, який перебував під німецькою окупацією. Митрополит думав, що Галичина буде з Україною, натомість німці розділили українські землі на різні зони окупації і Галичина опинилася окремо. Збереглись спогади Івана Кедрина-Рудницького, який спілкувався на цю тему з митрополитом, і Тараса Бульби-Боровця. Митрополит Андрей Шептицький привітав Акт про відновлення Української Держави 30 червня 1941 року, але згодом дуже гостро засудив у своїх пастирських посланнях вбивства, як засіб політичної боротьби.
26 червня, напередодні Дня Конституції України, на базі відділення денного перебування Заводського району Міського територіального центру соціального обслуговування відбулася зустріч-концерт «Країна нескорених» - спільна ініціатива Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека та центру. В умовах повномасштабного вторгнення російських окупантів ми об`єднані, як ніколи. Адже не дозволяємо ворогові відбирати у нас те, що по праву належить нам й те, до чого ми йшли крізь роки.
Щиру любов до Батьківщини з давніх-давен українці висловлюють своєю творчістю – віршами та піснями. Протягом години у глядацькій залі панувала творча атмосфера, що наповнювала щирими емоціям та гордістю за свою країну.
Гостями концерту стали виконавці Народного вокального ансамблю української народної пісні «Берегиня» Херсонського обласного палацу культури (керівники - Катерина й Микола Логвиновські), який сьогодні функціонує на базі Миколаївської ОУНБ. У їхньому виконанні лунали українські народні пісні («Цвіте місяць, цвіте ясний», «Та косив батько, косив я», «За широким за Дніпром» та ін.). Концертмейстер ансамблю Юрій Дзінтарс виконав пісню «Соколята».
Не менш цікавим був й музичний блок колективу «Файні молодички» студентів Університету Третього віку Заводського району Миколаєва. Прозвучали як авторські пісні Тамари Городничої, так й давно відомі твори.
Захід подарував усім присутнім гарний настрій та ще раз нагадав про цінності, що об'єднують українців. Дякуємо усім артистам за створення теплої, святкової атмосфери.
25 червня у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулася презентація збірки «Бути жіночною під час війни – це мистецтво» письменниці, журналістки, членкині Національної спілки журналістів України Альони Мовчан.
Книга, що побачила світ цього року у видавництві «Олді+», об’єднала 21 історію жінок Херсона – міста, яке стало символом стійкості, мужності та незламності. Героїні видання різні за віком, професією, характером і життєвим досвідом, проте всіх їх єднає любов до рідного міста, вірність своїй справі та готовність залишатися поруч із людьми навіть тоді, коли війна випробовує на міцність кожен день. Це розповіді про силу й ніжність, про втрати й надію, про здатність берегти людяність у найтемніші часи та знаходити світло там, де його, здається, вже не залишилося.
На зустріч завітали представники наукової та культурної спільноти, викладачі закладів вищої освіти, бібліотечні фахівці, творча інтелігенція.
Під час презентації Альона Мовчан поділилася з присутніми історією створення книги, розповіла про пошук героїнь, особливості роботи над текстами. Модератор зустрічі – заступник директора Департаменту реалізації гуманітарної політики – начальник управління культури Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Ярьоменко ознайомив присутніх із структурою книги, розповів про героїнь та зачитав уривки, які особливо яскраво розкривають їхню внутрішню силу та незламність.
Теплою і щирою частиною заходу стало дарування примірників книги учасникам, які активно долучилися до розмови та відповіли на запитання авторки. На завершення усі охочі мали змогу поспілкуватися з Альоною Мовчан особисто, отримати автограф та зробити світлини на згадку.
Сьогодні такі книги мають особливу цінність. Вони не лише фіксують події воєнного часу, а й зберігають голоси людей, їхні переживання, мрії, страхи та перемоги. Саме з таких особистих історій формується жива пам’ять. Ці свідчення допомагають зрозуміти справжню ціну стійкості та нагадують, що сила людини часто проявляється не в гучних словах, а в щоденній праці, турботі про інших, вірності своїм переконанням і здатності залишатися собою попри всі випробування. Бути жіночною під час війни – це справді мистецтво. Мистецтво не втрачати віри, берегти красу людських стосунків, знаходити сили підтримувати інших і продовжувати творити майбутнє навіть тоді, коли навколо лунають звуки війни.
25 червня відбулася стендап-екскурсія «Від громадської до наукової», яку провела завідувачка відділу документів і наукових розвідок з питань краєзнавства Анна Трокай. Ця подорож дозволила учасникам ознайомитися з історією однієї з найстаріших культурно-просвітницьких установ Миколаївщини – Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека. Особливу атмосферу заходу створила можливість побувати у приміщенні колишньої громадської бібліотеки – нині архітектурної пам’ятки ХІХ століття ПАЛАЦ УРОЧИСТИХ ПОДІЙ.
Живі історії, маловідомі факти та цікаві подробиці дозволили по-новому поглянути на минуле книгозбірні та людей, які присвятили свої сили її розвитку. Особливе місце в розповіді посіли постаті видатних миколаївців – громадського діяча і публіциста Григорія Ге, міського голови та журналіста Василя Даценка, архітектора Євгена Штукенберга, бібліотекарки й громадської діячки Ольги Пухальської.
Не менш захопливою виявилася й розповідь про сучасну будівлю бібліотеки. Спроєктована як театр, вона отримала нове покликання і вже понад шістдесят років залишається справжнім храмом знань, місцем зустрічі науки, культури та творчості. Героями цієї частини екскурсії стали голова Миколаївського міського кредитного товариства Георгій Властеліца, бухгалтерка Міліта Каруана та актор і антрепренер Микола Лебедєв – люди, чиї долі несподівано переплелися з історією будівлі та міста.
Ювілейний рік триває, а разом із ним відкриваються нові сторінки багатої бібліотечної історії. Попереду ще чимало цікавих зустрічей та подій.
Стежте за нашими анонсами та долучайтеся до святкування, адже історія бібліотеки продовжується – разом з її читачами, друзями та однодумцями.
Читати далі: Відбулася стендап-екскурсія «Від громадської до наукової»
Колекція краєзнавчих календарів Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека поповнилася надзвичайно цінними екземплярами, присвяченими історії Баштанщини та людям, які творили її долю. Щиро дякуємо колективу Баштанський краєзнавчий музей за подарунок.
Календар «Полтавське – Полтавка – Баштанка» знайомить з історією виникнення одного з населених пунктів сучасної Миколаївщини. Календар містить унікальні світлини з фондів Баштанського краєзнавчого музею та починається з подій початку ХІХ століття, коли на степові простори колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового переселялися козаки та державні селяни з Чернігівщини й Полтавщини. У пошуках кращої долі вони заснували поселення, яке згодом стало важливою частиною історії краю. Перші згадки про нього датуються 1811 роком, а назву воно отримало на честь земель, звідки прибули його мешканці, – Полтавське.
Не менш цінним є календар «Бойки Христофорівки: пам'ять у світлинах», присвячений долям людей, які пережили драматичні події середини ХХ століття. Календар вшановує пам’ять бойківських родин, примусово переселених у 1951 році до села Христофорівка Баштанського району внаслідок радянсько-польського обміну ділянками територій. Для багатьох із них переїзд означав втрату малої батьківщини, рідних домівок, звичного способу життя та необхідність починати все заново на новому місці. Світлини, зібрані в календарі, зберігають безцінні свідчення минулого – обличчя людей, родинні історії, народні традиції, особливості побуту та культурної спадщини бойків.
Обидва календарі є яскравим прикладом того, як документальна фотографія та краєзнавчі дослідження допомагають зберігати історичну пам’ять. Вони не лише знайомлять з минулим, а й спонукають замислитися над важливістю збереження родинних архівів, місцевої історії та культурної спадщини громад.
24 червня в Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека відбулося чергове засідання розмовного клубу «СловоТворення», присвячене Дню українського ювелірного мистецтва.
Дата цього неофіційного свята є символічною та безпосередньо пов’язана з одним із найбільших археологічних відкриттів в історії України – знаменитою Золотою пектораллю, знайденою у 1971 році видатним археологом і поетом, нашим земляком Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. Свято було започатковане на честь стародавнього ювелірного мистецтва та майстерності творців коштовних прикрас.
У ході спілкування з інтерактивними завданнями учасники зустрічі дізналися багато цікавих фактів про дорогоцінні метали, коштовне каміння та історію ювелірної справи. Пізнавальна вікторина «Ювелірна ерудиція» дала змогу не лише перевірити знання, а й вивчити нові терміни, цікаві факти з історії прикрас та символіку їх використання в різні епохи. А розважальна інтерактивна вправа «Прикраси із літератури та кіно» допомогла пригадати відомі літературні твори та кінострічки, у яких прикраси відіграють важливу роль у сюжеті або розкритті образів героїв. Частина згаданих творів була експонована на тематичній книжковій виставці.
Особливе зацікавлення викликало розгадування ребусів на ювелірну тематику та читання запропонованих фрагментів текстів від імені коштовностей. Учасники знайомилися з назвами сучасних аксесуарів, розширюючи свій словниковий запас і відкриваючи нові для себе поняття.
Наступне засідання клубу відбудеться 1 липня. Будемо говорити про значення позитивних емоцій та насолоджуватися читанням улюблених гумористичних творів.
Друзі!
До 145-річчя від дня заснування Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека презентуємо серію біобібліографічних покажчиків «Імениті письменники сучасної України».
Ці науково-довідкові видання висвітлюють життя та творчість сучасних українських літераторів. Основною метою нашої роботи було збирання та систематизація бібліографічної інформації про сучасних українських письменників для допомоги дослідникам, викладачам, студентам і читачам у пошуку літературних джерел.
Серію було започатковано у 2015 році, за цей час вийшло 15 видань.